1.4. Велике Князівство Литовське з початку 14 століття

На початку 14 століття Велике Князівство Литовське захопило міста Овруч, Іскорость (Коростень), Житомир. У 1362 році литовські війська вигнали татар у Крим, захопили Поділля і землі між Дніпром і Дністром до берегів Чорного моря.

У Києві Великий Литовський князь Ольгерд посадив свого сина Володимира, який князював тут з 1362 до 1394 року. Після укладення Кревської унії в 1385 році між Великим Князівством Литовським і Польщею розпочалась боротьба за українські землі. Польща (король Ягайло) захопили Волинь і Поділля. Галичину забрали в угорців і приєднали до Польщі. Католицька церква поширювала католицизм на території Великого Князівства Литовського.

Пізніше Польща і Литва продовжували боротися з набігами татар. Влітку 1399 року проти татар князь (з 1392 року) Вітовт зібрав польсько-литовські дружини, програв битву на річці Ворскла і відступив на Полісся. Але знесилені татари не змогли взяти Київ облогою, отримали викуп і відійшли. У 1416 році велика татарська орда знову з’явилася під Києвом і зруйнувала його та пограбувала.

За литовського панування українським феодалам удалося добитися від Великого Литовського князя Сигізмунда права на відновлення Київського удільного князівства з 1436 року. До нього входили частини Чернігівщини, Київщини, Переяславщини, Житомирщини, Полісся і вся територія між Дніпром і Дністром аж до Чорного моря.

У 1470 році удільне Київське князівство литовська влада ліквідувала і перетворила у воєводство Литовської держави. Населення було незадоволене таким рішенням Литви. Скориставшись ситуацією, російський князь Іван ІІІ зробив невдалу спробу з допомогою російського війська приєднати українські землі до Московського князівства.

А в 1482 році татарська орда знову напала на Київ і вдруге вщент його зруйнувала.

Під тиском місцевих можновладців литовська влада надала Києву в 1494-1497 роках Магдебурзьке право, згідно з яким ремісниче і торгове населення звільняється від влади воєводи і здобуває право на самостійне управління містом.