1.8. Українська Народна Республіка 1917 – 1921 рр.

1.8.1. Кінець Першої світової війни (1914-1918 років). Поразка Росії.

Під кінець Першої світової війни в Російський імперії, яка була однією із воюючих сторін, відбулася зміна влади ― лютнева революція 1917 року. Царським указом була розпущена Державна Дума, замість неї був утворений Тимчасовий уряд. Він працював від лютневої (березневої) революції 2 (15) березня 1917 до більшовицького перевороту 25 жовтня (7 листопада) 1917.

Рада народних комісарів нової більшовицької влади на підставі Декрету про мир 8 листопада 1917 року запропонувала «всім народам», що воюють, негайні переговори про мир. Першою відгукнулась Українська Народна Республіка (УНР) і послала свою делегацію до Бреста, за нею — інші країни.

Радянська Росія уклала сепаратну угоду про перемир’я 15 (2) грудня 1917 року[5] , а 9 січня 1918 року переговори розпочалися. Керівник делегації Лев Троцький (який на переговорах підтримував право України на самостійність), за вказівкою Володимира Леніна запропонував у переговорах перерву з 18 по 29 січня 1918 року з тим, щоб делегація могла провести консультації зі своїм урядом. Після відновлення переговорів 1 лютого 1918 року Лев Троцький заявив, що в складі російської делегації перебувають представники українського більшовицького уряду, утвореного в Харкові. Він повідомив, що більша частина України контролюється цим урядом, а тому мирний договір, укладений з представниками Української Центральної Ради, не можна розглядати як мир з УНР. У відповідь представник делегації УНР ознайомив присутніх із текстом IV Універсалу Української Центральної Ради (див. Універсали Української Центральної Ради) і зажадав формального визнання УНР цілком самостійною незалежною державою. Представник Четверного союзу заявив, що є всі підстави визнати УНР суверенною державою, яка може самостійно укладати міжнародні договори. Мабуть, такому рішенню сприяла й та обставина, що у Німецькій і Австро-Угорській імперіях продовольча проблема була дуже гострою й укладений договір з Україною міг поліпшити становище.

Після 2-х місяців переговорів з делегаціями воюючих сторін радянська влада за вказівкою Леніна підписала 3 березня 1918 року невигідний для Росії договір, аби не втратити владу повністю.

Берестейський мир або Брест-Литовська мирна угода --- сепаратний мирний договір між Центральними державами та Російською Федеративною Радянською Республікою[1], підписаний 3 березня 1918 року в Бресті-Литовському представниками Німецької імперії, Австро-Угорської імперії, Османської імперії і Болгарського царства з одного боку та Радянської Росії --- з іншого. Угода зафіксувала поразку Росії та вихід її з Першої світової війни.

1.8.2. Народження Української Народної Республіки (УНР)

Ще до підписання договору, в період його підготовки, обговорення та узгодження остаточного тексту, Україна спробувала стати незалежною. Уже 17 березня 1917 року, за два тижні після лютневої революції, була створена Українська Центральна Рада (УЦР) як представницький орган українського народу — найвищий державний орган в Україні. Українська Центральна Рада проголосила: «Однині самі будемо творити наше життя».

Розбудова України «не одділяючись від усієї Росії».

«Після захоплення більшовиками влади в Росії УЦР проголосила Українську Народну Республіку (УНР) з визначеною територією у федеративних зв’язках з Росією (III Універсал).

У розпалі боротьби проти більшовиків та змагань на мирових переговорах у Бресті УЦР проголосила IV Універсалом (22 січня 1918 року, затверджений 24 січня 1918 року Малою Радою), що УНР стає самостійною і суверенною державою.»

«Бій під Кру́тами --- бій, що відбувся 16 (29) або 17 (30) січня 1918 року[1] біля залізничної станції Крути, за 130 кілометрів на північний схід від Києва, 18 км на схід від Ніжина. Одночасно з ним у Києві розпочалося третє більшовицьке повстання, яке змусило у вирішальний момент розвернути підкріплення, направлене на цей напрямок, на його придушення.

Українське військове командування очікувало основний наступ більшовиків не з напрямку Бахмача, а з полтавського напрямку, тому саме туди скерувало свіжі та найбільш боєздатні підрозділи чисельністю 500 вояків, а натомість до ст. Крути відправлено 300 виснажених юнаків 1-ї Української військової школи. В результаті бою російсько-більшовицькі нападники втратили боєздатність на чотири дні. Агресор мусив підтягнути нові сили, відремонтувати підірвані й поруйновані мости та залізничні колії, і лише після цього продовжувати свій наступ на Київ, не так залізничним шляхом, як на реквізованих селянських возах, запряжених кіньми, по розмоклій дорозі. Ця затримка ворога дала змогу українській делегації встигнути укласти Берестейський мирний договір, який врятував молоду українську державність.» [2 [Володимир Улянич. Правда про бій під Крутами. Журнал “Воєнна історія” #1 (37) за 2008 рік. Архів оригіналу за 31 січня 2021].

1.8.3. Договір УНР від 9 лютого 1918 року. Громадянська війна

Договір між Українською Народною Республікою й країнами Четверного союзу був підписаний у Бересті (нині Брест у Білорусі) 9 лютого 1918 р. Згідно з договором німецькі війська мали зайняти всю Україну, допомогти відновити владу Центральної Ради. Серед пунктів договору були такі:

 Німецька та Австро-Угорська імперії зобов’язувались допомогти УЦР звільнити територію УНР від більшовиків.

 УНР зобов’язалась постачати в Німецьку та Австро-Угорську імперії їжу та іншу продукцію для населення. Так, за першу половину 1918 року Україна мали поставити 60 млн пудів хліба, 2 750 тис. пудів м’яса (живою вагою), 3 млн пудів цукру, 37,5 млн пудів залізної руди, спеціальні сорти дерева з розрахунку 300 вагонів на місяць, мідь, олово, цинк, бавовну, вовну, льон тощо.

Разом з німецькими союзниками війська Центральної Ради ввійшли в Київ 2 березня 1918 року, звільнивши його від російських військ.

1.8.4. Рік 1918 ― час правління гетьмана Павла Скоропадського

Думки розділились у виборі майбутнього устрою держави. Перемогли прибічники гетьманату. В результаті квітневого перевороту («селянського бунту») у владних колах УНР на з’їзді хліборобів ― представників 8 губерній України ― гетьманом України обрали П. Скоропадського. Німецькі війська не втручались у внутрішній конфлікт між українцями, щоб не зірвати виконання продовольчої програми згідно з Брестською угодою. Роки Української держави гетьмана Павла Скоропадського: 29 квітня 1918 року ― листопад 1918 року.

1.8.5. Часи Директорії УНР: грудень 1918 — 1920

Антигетьманське повстання було результатом боротьби між силами української національної демократії і гетьманом Скоропадським, що був при владі 7 місяців. Після повстання німецькі війська і гетьман Павло Скоропадський виїхали з України.

Результат повстання ― прихід до влади Директорії УНР.

Основні події періоду влади Директорії УНР:

14 листопада 1918 року ― створення Директорії Української Народної Республіки;

14 грудня 1918 року ― відновлення Української Народної Республіки;

22 січня 1919 року ― проголошення Акта Злуки Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки;

11 серпня 1919 року ― початок походу українських армій на Київ-Одесу;

6 грудня 1919 року — початок Першого Зимового походу Армії УНР;

7 травня 1920 року ― вступ до Києва об’єднаних польсько-українських військ, звільнення міста від більшовиків;

10 листопада 1920 року ― відступ Армії УНР за р. Збруч, остаточна окупація більшовиками центральної та східної України;

9 січня 1921 року ― створення Ради Республіки Державного центру УНР на еміграції;

17 листопада 1921 року ― поблизу села Малі Міньки, що біля села Базар Малинського району Житомирської області, відбувся бій між Волинською групою Армії УНР та 9-ю Кримською кавалерійською дивізією РККА. В результаті бою Армія УНР зазнала поразки;

21 листопада 1921 року ― 359 полонених вояків УНР були розстріляні за наказом “п’ятірки” як “вороги народу” біля с. Базар Малинського району Житомирської області. З 2000 року на місці розстрілу біля пам’ятника Героям Базару щороку проводяться поминальні заходи в пам’ять про загиблих вояків УНР.

Це була поразка і завершення Другого Зимового походу Армії УНР.

1.8.6. Симон Петлюра ― провідник українського політичного руху

Важливу роль у боротьбі за самостійність України мав Перший Всеукраїнський військовий з’їзд, що відбувся 5—6 травня 1917 року. Співорганізатором з’їзду (представником фронтових частин) був Симон Петлюра. Після з’їзду він увійшов до керівних органів УЦР, був організатором українських збройних сил, політичним діячем. В УЦР Симон (Семен) Васильович Петлюра був Генеральним секретарем з військових справ, політв’язнем при владі Павла Скоропадського, головним отаманом військ УНР і 2-й Голова Директорії УНР (травень 1919 — листопад 1920).

Керівництво Радянської Росії на чолі з В. Леніним особливо непокоїла діяльність провідника українського визвольного руху Симона Петлюри, змушеного перебувати в еміграції. За свідченням Султан-Галієва на засіданні ЦК РКП(б) у 1922 році Ленін, зокрема, сказав:

Ніякі Денікіни, Юденичі нам не страшні, бо їхні програми застаріли. Нам, більшовикам, страшний лише один лідер --- Петлюра, програма якого небезпечна для нас. І до того часу, доки житиме Петлюра, доти не закінчиться рух повстань проти нас, ми не можемо чекати спокою на Півдні. Тому Петлюру необхідно вбити. Доручаю Сталінові як представникові партії, а Дзержинському й Триліссеру по лінії ЧК виконати це завдання[24]. [Сергійчук Володимир. Тавруючи визвольний прапор. Діяльність агентури та спецбоївок НКВС-НКДБ під виглядом ОУН-УПА. Видання третє, доповнене.--- К.: ПП Сергійчук M. І., 2011.--- С. 4].

Симона Петлюру вбив агент НКВС Шварцбард у Парижі 25 травня 1926 року.

В результаті громадянської війни в Росії (1917—1923), де основними сторонами були Червона армія та Біла гвардія, а також інші політичні й соціальні сили, включаючи національні рухи й іноземні війська, в 1923 році утворився Радянський союз СРСР на чолі з партією більшовиків ВКП(б), що існував до 1991 року.